Хольгер-Мадсен та його творчість

На його професійну діяльність вплинуло акторське минуле, 17 років майбутній сценарист та кінорежисер грав у театрах, а згодом у 1908 почав зніматися у кіно.

У 1912 режисер почав працювати у великій кінокомпанії – Nordisk Film. За цей період свого життя він створив понад семидесяти німих фільмів та поїхав до Німеччини. Повернувшись, зняв лише 3 звукові роботи та відкрив свій кінотеатр.

Хольгер-Мадсен, також відомий як Форест Хольгер був так званим піонером датського кінематографа і те, що він був одним з перших, не заважало йому зняти популярні нині картини.

Кінематограф скандинавських країн

Цим поняттям зазвичай об’єднують кіно з Данії, Норвегії та Швеції. Але треба відразу ж зазначити, що ці країни мають різну культуру, тому їх кінематографи мають мало спільного.

У всіх трьох країнах фільми почали знімати ще на початку XX ст. Був період – у 1907-1914 рр., коли Данія несподівано стала поряд з кращими кінематографічними країнами Європи. Це було викликано створенням Данського інституту кінематографії і програмою державного фінансування.

Ледацюга (фр. Tire-au-flanc)

У минулій публікації розглядалася творчість Жана Ренуара, а сьогодні ми розповімо про одну із його робіт.

Французький німий фільм «Ледацюга» 1928 року критиками визнається однією з кращих дозвукових стрічок Ренуара, а Франсуа Трюффо назвав «Ледацюгу» одним із найкумедніших фільмів, знятих у Франції

Кінематограф Франції

Найпоширенішим елементом культури у Франції є кінематограф. Жодне мистецтво так точно не передає повсякденне життя і звички, роблячи їх максимально доступними для розуміння великим аудітортям.

У Франції похід в кіно є найпопулярнішим видом відпочинку: 95% французів побували в кіно хоча б один раз в житті (1). Однак перегляд фільмів не обмежується тільки кінотеатром. Щорічно Франція виробляє більше 200 фільмів, якщо додати документальні та короткометражні, ця цифра наблизиться до 250.

Якщо подивитись на телебачення котре транслює 1000 фільмів і фільми, завантажені з Інтернету, то можна порахувати, что щорічно французи дивляться близько 250 фільмів вдома і приблизно 3 фільми в кінотеатрі, тобто людина середнього віку має всі шанси побачити кілька тисяч фільмів.

Жан Ренуар

Жан Ренуар – французький режисер, фільми якого дуже глибоко вплинули на французьке кіно 1930—1950 років.

Жан з юних років цікавився творчістю. Вже у дитинстві кінематограф запаморочив його думки:
«Мені довелося довгий час ходити в кіно по три рази на день. Це означає, що в день я поглинав сім або вісім фільмів, до кінця тижня їх ставало п’ятдесят, а до кінця місяця – двісті. Я навіть і не думав про роботу в кіно. Мені здавалося, що у Франції неможливо створити щось своє», але після перегляду «Палаюче багаття» він змінив свою думку.

«Одного разу я побачив “Палаюче багаття”, з Мозжухіним в головній ролі. Публіка вила і свистіла, шокована фільмом який так відрізнявся від того, що пропонували їй інші. Я ж був в екстазі, я вирішив закинути своє ремесло, кераміку, і спробувати зайнятися кінематографом».

C 1925 року Жан брав участь у створенні фільму «Катріна, або Життя без радості», де свою першу роль зіграла його дружина.

Нове у кіно 1920 років

Кабінет доктора Калігарі (Das Cabinet des Dr. Caligari, 1920)
Фільм-рефлексія про програну Німеччиною Першу світову війну. Культовий німецький хорор, класика німого кіно, що поклала початок німецькому кіноімпресіонізму та вплинула на подальший розвиток світового кінематографу. Вважається першим в історії фільмом, що передає через екран зміни у людській свідомості.

Носферату. Симфонія жаху (Nosferatu, eine Symphonie des Grauens, 1922)
«Носферату» — перше в історії кіно про вампірів, що дійшло до наших днів. Воно задало стилістику усім наступним вампірським хоромам, а моторошний і мерзенний образ, створений актором Максом Шреком, став канонічним. Саме в «Носферату» вперше прозвучала тема смерті вампіра від сонячного світла, чого не було у Б. Стокера. Для створення похмурої містичної атмосфери Мурнау використав негативні кадри, чого досі ніхто з режисерів не робив, і віддав перевагу натурним зйомкам, а не павільйонним, що теж було рідкісним для того часу.

1920-ті роки як ера німого кіно

1920-ті роки запам’яталися як ера німого кіно й знаменитого німецького імпресіонізму, як роки відкриттів та створення нового.

Найвідомішими роботами тих років стали «Кабінет доктора Калігарі», «На червоному фронті», «Голем», «Звенигора», «Співак джазу», «Носферату», «Аеліта», «Остання людина» та багато інших, які змінили світовий кінематограф.

Найбільш поширеними жанрами були хорори, комедії, драми та радянські агітфільми. Особливо цінними вважаються роботи Дзиги Вертова і Сергія Ейзенштейна, які значно вплинули на розвиток не тільки радянського кіно, але й світового. Талановитими режисерами-документалістами 1920-х років були створені фільми, що сприяли розвитку засобів всього світового кіномистецтва.